Лозівський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №9 "Перлинка"

Вітаю Вас Гость | RSS | Головна | Поради старшої медичної сестри | Реєстрація | Вхід

Найліпшим проявом батьківської турботи є спрямування зна­чних зусиль на формування міцного здоров'я дитини. Так що ж робити, щоб дошкільник зростав здоровим? Зміцненню імунітету сприяє загартовування, яке відбувається у різні способи, зокрема:

  • прогулянки на свіжому повітрі за будь-якої погоди;
  • провітрювання дитячої кімнати та спальні;
  • обливання;
  • обтирання;
  • вмивання прохолодною водою.

    У загартуванні можна використовувати природні чинники, які посилюють позитивний вплив фізичних вправ і сприяють зміцненню організму дитини. Під час такого загартування батькам, вихователям та медичним працівникам слід уважного спостерігати за дитиною.

    Загартовувати - це означає систематично, багаторазово, дозо­вано впливати на організм тими чинниками, що часто спричиняють хвороби. Наприклад, досягати нормального протікання всіх фізіоло­гічних процесів дитячого організму за будь-яких змін температури.

    Головне завдання батьків у процесі загартування - створюва­ти для дитини не «тепличні» умови, а такі, що дадуть їй змогу зміц­нити вроджені захисні сили організму.

Коли і як починати загартовувати дитину?

 

    Проводити процедури загартування необтяжливо і просто, якщо ввести їх до розпорядку дня. У разі регулярного проведення таких процедур сформовані батьками навички поступово перетво­ряться на спосіб життя дитини.

    Загартовування треба починати лише тоді, коли дитина здоро­ва, і ліпше за все з настанням теплої пори року. Першим етапом має стати загартування організму під час щоденних гігієнічних про­цедур. Умиватися дитина має без сорочки. Так вона має змогу вими­ти шию і верхню частину грудей і потім насухо витертися рушником.

    Перебуваючи вдома, важливо стежити за температурним режимом. Температура повітря в кімнаті не - має перевищувати +18...+20 °С, а вода для умивання - не вище ніж +17 °С. Провітрюва­ти кімнату слід не менше ніж 4-5 разів на день. Єдине попередження - уникати протягів, аби запобігти застуді. Якщо в кімнаті протяг, то дитина має перебувати в іншому місці.

    Загартовування водою слід проводити поступово - через кожні 5-7 днів знижувати температуру води на 1 °С, водночас уважно стежи­ти за самопочуттям дитини і швидкістю її зігрівання після процедури.

    Іноді потрібно тимчасово припиняти гартувальні процедури, зо­крема у зв'язку з хворобою дитини. Після одужання їх потрібно від­новити, проте продовжувати за температури води не нижче за +23 °С і меншої тривалості самої процедури.

- See more at: http://garmoniya.mk.ua/articles/zagartovuvannya-ditey-doshkilnogo-viku.html#sthash.5JbxVnzd.dpuf

Найліпшим проявом батьківської турботи є спрямування зна­чних зусиль на формування міцного здоров'я дитини. Так що ж робити, щоб дошкільник зростав здоровим? Зміцненню імунітету сприяє загартовування, яке відбувається у різні способи, зокрема:

  • прогулянки на свіжому повітрі за будь-якої погоди;
  • провітрювання дитячої кімнати та спальні;
  • обливання;
  • обтирання;
  • вмивання прохолодною водою.

    У загартуванні можна використовувати природні чинники, які посилюють позитивний вплив фізичних вправ і сприяють зміцненню організму дитини. Під час такого загартування батькам, вихователям та медичним працівникам слід уважного спостерігати за дитиною.

    Загартовувати - це означає систематично, багаторазово, дозо­вано впливати на організм тими чинниками, що часто спричиняють хвороби. Наприклад, досягати нормального протікання всіх фізіоло­гічних процесів дитячого організму за будь-яких змін температури.

    Головне завдання батьків у процесі загартування - створюва­ти для дитини не «тепличні» умови, а такі, що дадуть їй змогу зміц­нити вроджені захисні сили організму.

Коли і як починати загартовувати дитину?

 

    Проводити процедури загартування необтяжливо і просто, якщо ввести їх до розпорядку дня. У разі регулярного проведення таких процедур сформовані батьками навички поступово перетво­ряться на спосіб життя дитини.

    Загартовування треба починати лише тоді, коли дитина здоро­ва, і ліпше за все з настанням теплої пори року. Першим етапом має стати загартування організму під час щоденних гігієнічних про­цедур. Умиватися дитина має без сорочки. Так вона має змогу вими­ти шию і верхню частину грудей і потім насухо витертися рушником.

    Перебуваючи вдома, важливо стежити за температурним режимом. Температура повітря в кімнаті не - має перевищувати +18...+20 °С, а вода для умивання - не вище ніж +17 °С. Провітрюва­ти кімнату слід не менше ніж 4-5 разів на день. Єдине попередження - уникати протягів, аби запобігти застуді. Якщо в кімнаті протяг, то дитина має перебувати в іншому місці.

    Загартовування водою слід проводити поступово - через кожні 5-7 днів знижувати температуру води на 1 °С, водночас уважно стежи­ти за самопочуттям дитини і швидкістю її зігрівання після процедури.

    Іноді потрібно тимчасово припиняти гартувальні процедури, зо­крема у зв'язку з хворобою дитини. Після одужання їх потрібно від­новити, проте продовжувати за температури води не нижче за +23 °С і меншої тривалості самої процедури.

- See more at: http://garmoniya.mk.ua/articles/zagartovuvannya-ditey-doshkilnogo-viku.html#sthash.5JbxVnzd.dpuf

Поради сестри медичної старшої

У зв’язку з загрозою можливого спалаху захворювань на гострі респіраторні інфекції (ГРІ) Міністерство охорони здоров’я України нагадує усім жителям України про основні методи профілактики захворювання.

ГРІ – це велика група гострих вірусних захворювань, які характеризуються повітряно-краплинним шляхом передачі та переважним ураженням верхніх дихальних шляхів.
Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого у надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації. Механізм передачі вірусу грипу – повітряно-краплинний.

Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем.

Профілактичні заходи спрямовані насамперед для підвищення резистентності організму до дії збудників грипу, а також інших ГРІ та ГРЗ.

Ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці відзначають наступні методи профілактики:

– повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді;

– загартовування та часте провітрювання приміщень;

– вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.

Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:

– часто мити руки з милом, особливо після відвідування;

– прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо при кашлі та чиханні;

– широко застосовувати засоби нетрадиційної (народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.

На що необхідно звернути увагу.

Існують деякі особливості клінічного перебігу грипу у різних вікових групах.

У дітей молодшого віку передусім можуть з’явитися симптоми нейротоксикозу навіть на тлі субфебрільної температури тіла. У осіб похилого віку на тлі ГРВІ загострюються серцево-судинні захворювання, активуються хронічні вогнища інфекції, що суттєво впливає на клінічні прояви грипу.

Захворювання здебільшого починається гостро, з проявів загальної інтоксикації (озноб, відчуття жару, сильний головний біль, біль в очах). Хворого турбують загальна слабкість, ломота в попереку, крижах, суглобах, м’язовий біль, порушується сон. Привертає увагу вигляд обличчя хворого: гіперемія, одутлість, блискучі очі — загалом воно нагадує обличчя заплаканої дитини. Інкубаційний період при грипі коливається від декількох годин до 3 діб.

Здебільшого на другу добу хвороби з’являється сухий кашель, починає турбувати біль у грудях. На 3-5 добу кашель м’якшає, з’являється незначна кількість слизового мокротиння. Носове дихання порушене через набряк слизової оболонки.

Вже в перші години температура тіла може сягати 39-40°С, утримуватись на такому рівні 2-3 доби. Проте, якщо в подальшому гарячка продовжується або розвивається її друга хвиля (загалом триває довше 5-7 діб), це свідчить про розвиток бактеріальних ускладнень.

Лікування ГРВІ та грипу є складною проблемою, тому його має визначати лікар. Не потрібно займатись самолікуванням, це небезпечно! При своєчасному і правильному лікуванні хвороба закінчується повним одужанням.

 

 

 

Пам'ятка для населення – Геморагічна лихоманка Ебола

Хвороба Ебола (раніше називалася «геморагічна лихоманка Ебола») - гостра вірусна висококонтагіозна хвороба, що викликається вірусом Ебола, та характеризується високою летальністю (50 – 90%). У природі резервуаром вірусу є, головним чином, кажани та мавпи. Вірус Ебола був вперше виявлений у 1976 р. в районі річки Ебола на території теперішньої Демократичної Республіки Конго. Відтоді спалахи цієї хвороби періодично з’являються в ряді африканських країн.  Натепер велика епідемія цієї хвороби спостерігається в Західній Африці (Гвінея, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Нігерія, Сенегал) із числом захворілих понад 3 тис. осіб (померло понад 1.5 тис. хворих). Перший хворий заразився від інфікованої тварини. Надалі має місце передача вірусу від людини до людини.

 Вірус поширюється в результаті прямого контакту (через пошкоджену шкіру або слизові оболонки) з кров'ю і біологічними рідинами хворої людини (сеча, фекалії, слина, блювота і сперма) або через контаміновані вірусом об'єкти (наприклад, медичні голки, деякі предмети щоденного вжитку). Та ситуація, що склалася в Західній Африці, значною мірою пов’язана з недотриманням правил особистого захисту при догляду за хворими, недостатньою кількістю медичних закладів та медичного персоналу, небажанням населення звертатися за медичною допомогою та дотримуватися відповідних рекомендацій, особливістю обрядів при похованні.

 Людина, що була в контакті з хворим, може захворіти на протязі 2 – 21 дня (часто 8 – 10 днів). Ознаками захворювання є лихоманка (швидке підвищення температура тіла 38,6°С та вище ), сильний головний біль, біль у горлі, м'язові болі, блювання, діарея, біль у животі, можуть спостерігатися кровотечі різної локалізації або гематоми інколи висип на шкірі.

 Інфікована людина стає заразною за умови наявності у неї симптомів захворювання. При видужанні, коли зникають симптоми, людина перестає виділяти вірус за виключенням статевого шляху передачі, оскільки вірус може знаходитися у спермі чоловіків протягом 3 місяців (їм рекомендується утримуватися від статевих контактів або використовувати презервативи протягом 3 місяців). Хоча при відвідуванні тих країн, де зараз спостерігається епідемія хвороби Ебола, ймовірність зараження є низькою, при відсутності особливої необхідності краще відмовитися від їх відвідування.

У разі перебування на їх території слід дотримуватися наступних дій:

  • Уникати контакту з хворою або підозрілою на хворобу людиною.
  • Часто мити руки з використанням дезрозчинів.
  • Уникати контакту з кров'ю та біологічними рідинами будь-якої людини, особливо тих, хто хворий.
  • Не працювати з об'єктами, які можуть бути контаміновані кров'ю або біологічними рідинами інфікованої людини.
  • Не торкатися до тіла людини, яка померла від хвороби Ебола.
  • Не торкатися кажанів і приматів або їх крові і біологічних рідин, не торкатися та не їсти сирого м'яса цих тварин.
  • Уникати потрапляння до лікарні, де проходять лікування пацієнти з хворобою Ебола, за іншою медичною допомогою.
  • У той же час, у разі появи лихоманки (температура тіла 38,6°С та вище) та будь-яких з інших наступних симптомів: головний біль, м'язові болі, діарея, блювання, біль у горлі, біль у животі або нез'ясовні синці чи кровотечі - необхідно відразу звернутися за медичною допомогою.
  • Обмежити контакти з іншими людьми по дорозі до лікаря, не відвідувати більш ніяких об’єктів, крім лікувального закладу.

Після повернення з тих країн, де зараз спостерігається епідемія хвороби Ебола, слід звернути увагу на своє здоров'я та слідкувати за ним протягом 21 дня (щонайменш щоденно проводити термометрію). У разі появи в цей період симптомів описаних вище - необхідно застосувати марлеву пов’язку (з 4 – 5 прошарків марлі) та відразу звернутися за телефоном за медичною допомогою. Необхідно обов’язково попередити лікаря про перебуванні протягом попередніх 21 діб у країнах Західної Африки.

 

 

Вітряна віспа знайома переважній більшості людей. Зелені пупиришки залишаються в пам'яті на все життя. Хвороба відома під народною назвою вітрянка. Це гостре інфекційне захворювання, викликане вірусом. Симптоматика вітрянки — висока температура, висипання на шкірі і слизових оболонках. Джерелом інфекції стають люди, хворі вітрянкою: вірус виділяється під час дихання в період з десятого дня інкубаційного періоду, при цьому основних симптомів захворювання може ще й не бути, до п'ятого дня з моменту висипань. Сприйнятливість до захворювання дуже висока, вся справа в тому, що воно передається повітряно-крапельним шляхом. Уникнути захворювання вітряною віспою можуть 3-х місячні малюки, так як в їх крові містяться антитіла, передані від матері наприкінці її вагітності. Самий високий поріг захворюваності — у молодших школярів, схильні же вітрянці малюки, починаючи з двомісячного віку.

Вірус потрапляє в дихальні шляхи разом з киснем, звідти він проникає в кров, а згодом потрапляє в клітини шкіри і слизових оболонок. Саме там він, викликаючи роздратування, розмножується. Всередині організму відбуваються наступні процеси: в шкірних і слизових прошарках розшаровуються тканини, в яких накопичується міжтканинна рідина. У підсумку, утворюються висипання або пухирці, які також називають везикулами. Після декількох днів везикули тріскаються, а на їх місці виникають ранки, в наслідок ще і покриваються скоринкою. Розчісування бульбашок може призвести до вторинної інфекції, а зміст бульбашок стає гнійним, тому робити це заборонено. Доведеться терпіти, висипання при тому захворюванні проходить протягом 24-х — 48-ми годин. Як правило, на 3-й — 5-й день хвороби температура спадає.

Бульбашки можуть утворитися і на внутрішніх органах, зокрема, печінці, нирках, підшлунковій залозі, легенях, в тому випадку, якщо організм сильно ослаблений. Таке перебіг захворювання вважається ускладненим, воно супроводжується інтоксикацією організму, високою температурою і блювотою. Лікувати його слід в стаціонарі.

Інкубаційний період або проміжок від моменту зараження до перших ознак захворювання може тривати до 21-го дня.

Симптоми захворювання:

• Іноді першим симптомом є сонливість, млявість, тривожний сон, поганий апетит.

• Підвищення температури тіла до 38-39 ° С.

• Одночасно з температурою або 1-2 дні потому з'являються висипання на шкірі, причому не відразу всі, а поступово. Найчастіше везикули виникають на обличчі і волосистої частини голови, плечах, грудях, животі, кінцівках у вигляді плям і бульбашок, наповнені рідиною. Локалізуються вони і на слизових ротової порожнини, повік, носа. Поява нових везикул може знову супроводжуватися підвищенням температури тіла, погіршенням загального стану.

• Може спостерігатися стан загальної інтоксикації.

• Висипання супроводжуються свербінням шкіри.

Коли звертатися до лікаря:

При появі висипань і підвищенні температури тіла обов'язково викликайте лікаря з поліклініки. Висип може з'являтися при різних захворюваннях (алергія, скарлатина і т. д.). Тільки лікар може поставити правильний діагноз.

Що робити до приходу лікаря:

1. Забезпечте дитині постільний режим.

2. При високій температурі давайте хворому анальгін або парацетамол у вікових дозах.

3. Дитина повинна більше пити — соки, морси, чай.

4. Висипання змащуйте 1-процентним розчином зеленки або 10-процентним розчином перманганату калію (марганцівки), але обов'язково залиште кілька прищиків до приходу лікаря.

5. Якщо висипання з'явилися на слизових, давайте дитині полоскати рот або зрошують слизову настоєм календули, ромашки, розчином фурациліну. Змащуйте бульбашки на слизовій розчином зеленки, навпіл розведеним кип'яченою водою.

6. Митися і купатися не слід, щоб не поширити інфекцію.

7. Ізолюйте хворого дитини від інших дітей.

Меню сайту

Пошук

Статистика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Система Orphus